Про переклад

«Логіко-філософський трактат» (Tractatus Logico-Philosophicus) Людвіга Вітгенштайна належить до найвизначніших і найвпливовіших філософських творів XX століття. Вперше опублікований німецькою мовою 1921 року під назвою Logisch-philosophische Abhandlung, а наступного року виданий окремою книгою під латинською назвою Tractatus Logico-Philosophicus із паралельним англійським перекладом, він став однією з ключових праць у становленні та розвитку аналітичної філософії. У центрі «Трактату» перебувають фундаментальні питання про співвідношення мови, мислення та світу, логічну структуру речень, природу логічної необхідності та межі осмисленого висловлювання. Запропоновані Вітгенштайном концепції логічної форми, відображувального відношення між мовою та дійсністю, істиннісно-функціональної природи логічних сполучників справили глибокий вплив на філософію логіки та мови. Особливе значення «Трактат» мав для формування логічного позитивізму, хоча філософська позиція самого Вітгенштайна істотно відрізнялася від багатьох поглядів представників Віденського гуртка. Водночас проблематика твору виходить далеко за межі логіки та філософії мови, охоплюючи питання онтології, епістемології, етики та самої природи філософської діяльності.

Попри порівняно невеликий обсяг, «Трактат» є доволі складним твором як за своїм змістом, так і за способом викладу. Його афористична форма, специфічна система нумерації положень, гранична стислість формулювань і тісний взаємозв'язок між окремими поняттями створюють особливі труднощі для інтерпретації та перекладу. Чимало положень «Трактату» залишаються предметом інтенсивних філософських дискусій, а запропоновані дослідниками інтерпретації нерідко істотно розходяться в розумінні його основних тез і загального задуму. Тому переклад цього твору не може зводитися до суто мовного завдання: він неминуче передбачає філософську інтерпретацію, що має спиратися на ретельний аналіз поняттєвої структури оригіналу.

Історія перекладів «Трактату» сама по собі становить важливу частину історії його філософської рецепції. Особливе місце тут належить двом класичним англійським перекладам. Перший, опублікований 1922 року під іменем C. K. Ogden за істотної участі F. P. Ramsey, готувався у співпраці із самим Вітгенштайном, який обговорював низку перекладацьких рішень. Це надає перекладу особливої історичної цінності, хоча й не робить кожне його формулювання беззаперечним. Другий переклад, здійснений D. F. Pears і B. F. McGuinness та опублікований 1961 року, постав за інших умов, коли філософія Вітгенштайна вже стала предметом широкого академічного дослідження. Його автори приділяли особливу увагу природності англійського викладу та точності відтворення філософського змісту окремих положень, хоча це не завжди означало більшу близькість до мовної структури німецького оригіналу. Відмінності між двома перекладами нерідко відображають різні способи розуміння тексту, тому жоден із них не може розглядатися як остаточний або безумовно авторитетний у всіх деталях.

Згодом з'явилися й інші англійські переклади «Трактату», що враховують результати новітніх текстологічних та історико-філософських досліджень. Проте саме переклади Огдена та Пірса і Макгіннесса протягом десятиліть залишалися основними орієнтирами для англомовних дослідників і набули статусу канонічних. Їхнє зіставлення є важливим інструментом аналізу перекладацьких проблем, оскільки дозволяє виявити випадки, коли відмінності у виборі термінологічних відповідників відображають різні інтерпретації філософського змісту оригіналу.

Важливі переклади «Трактату» існують і багатьма іншими мовами. У французькій філософській традиції помітне місце посідають переклади Pierre Klossowski (1961) та Gilles-Gaston Granger (1993), в італійській — Amedeo Giovanni Conte (1964), в іспаномовній — Enrique Tierno Galván (1957), а також Jacobo Muñoz та Isidoro Reguera (1987). Особливе значення для польської аналітичної філософії має переклад Bogusław Wolniewicz (1970), який відіграв важливу роль у формуванні польської термінологічної традиції дослідження Вітгенштайна. Ці переклади не лише зробили твір доступним ширшому колу читачів, а й сприяли розвитку національних традицій філософської термінології, необхідної для систематичного обговорення проблематики «Трактату».

Значення професійного перекладу фундаментального філософського твору національною мовою виходить далеко за межі суто видавничого або просвітницького завдання. Такий переклад сприяє розвитку філософської термінології, створює передумови для включення відповідної проблематики в наукові дослідження та університетську освіту, забезпечує можливість обговорення складних філософських питань засобами власної мови. Особливо важливо це для аналітичної філософії, де точність термінологічних розрізнень і відтворення логічної структури висловлювань становить невіддільну складову самого способу філософствування. У цьому сенсі український переклад «Трактату» покликаний не лише ознайомити читачів із класичним твором, а й сприяти розвитку української філософської культури.

Потреба в новому українському перекладі «Логіко-філософського трактату» зумовлена не відсутністю попередніх спроб перекласти цей твір, а насамперед прагненням до більшої філософської та мовної точності. У творі, де кожне поняття посідає певне місце в складній системі логічних і смислових зв'язків, навіть незначне на перший погляд відхилення від оригіналу може призвести до істотного спотворення авторської думки. Це можна продемонструвати вже на прикладі першого, засадничого положення «Трактату»:

Die Welt ist alles, was der Fall ist.

В одному з наявних українських перекладів воно передається так: «Світ є все, що є подією». Таке формулювання є помилковим як з мовного, так і з категоріально-онтологічного погляду. Німецький стійкий зворот der Fall sein означає «мати місце», «бути фактом», а не «бути подією». Для позначення події в німецькій мові існує окреме слово — Ereignis, якого в оригінальному формулюванні немає. Ще істотнішою є філософська помилка: факти й події належать до різних онтологічних категорій і характеризуються різними способами існування. Події трапляються або відбуваються, тоді як факти мають місце, тобто мають статичний, а не динамічний характер. Вітгенштайн від самого початку вибудовує свою онтологію навколо поняття факту, а не події. Уже в наступному положенні (1.1) він уточнює, що світ є сукупністю фактів, а не речей. Отже, переклад першого положення через поняття події не лише спотворює значення німецького оригіналу, а й порушує поняттєвий зв'язок між засадничими положеннями «Трактату».

В іншому українському перекладі читаємо: «Світ — це все, що стається». Цей варіант на перший погляд видається ближчим до оригіналу, проте також викликає серйозні філософські заперечення. Дієслово «ставатися» позначає настання певної події, тому вислів «усе, що стається» природно розуміється як сукупність подій або процесів, що відбуваються у світі. Проте вихідна теза Вітгенштайна стосується фактичної структури світу, а не процесів, які в ньому відбуваються: світ визначається не тим, що стається, а тим, що має місце, тобто тим, що є фактом. Отже, переклад «усе, що стається» зміщує акцент із фактичності на процесуальність і тим самим створює хибну перспективу для розуміння подальшого викладу.

Наведені приклади демонструють, наскільки важливо під час перекладу «Трактату» враховувати не лише словникове значення окремих німецьких виразів, а й їхнє місце в загальній системі філософських понять твору. Точність перекладу не можна оцінювати ізольовано, без урахування логічних і поняттєвих зв'язків між окремими положеннями. Тому наявність попередніх українських перекладів «Трактату» ще не означає, що завдання створення філософськи точного й термінологічно послідовного українського тексту можна вважати остаточно розв'язаним.

Виходячи з цих міркувань, у пропонованому українському перекладі «Логіко‑філософського трактату» ми насамперед прагнули максимальної філософської точності. Це передбачає не лише адекватне відтворення змісту окремих положень, а й послідовне збереження поняттєвих розрізнень, термінологічних зв'язків і логічної структури оригіналу. При цьому особливу увагу приділено узгодженості перекладацьких рішень у межах усього твору, оскільки значення багатьох термінів Вітгенштайна визначається контекстом їх використання та взаємозв'язками з іншими поняттями.

Особливу увагу ми приділяли термінологічній послідовності, прагнучи зберігати ті самі українські відповідники для ключових понять «Трактату» впродовж усього тексту. Водночас ми не розглядали цю вимогу як механічне правило, що не допускає відхилень залежно від контексту. У тих випадках, коли те саме німецьке слово вживається в різних значеннях або виконує різні функції, точність перекладу може, навпаки, вимагати використання різних українських відповідників.

У пропонованому перекладі ми прагнули якомога точніше відтворити не лише термінологію, а й синтаксичну структуру німецького оригіналу. Зокрема, намагалися зберегти порядок слів, граматичні конструкції та характерні особливості побудови речень Вітгенштайна всюди, де це допускають норми української мови. При цьому перевага надавалася синтаксичній близькості до оригіналу, а не стилістичній плавності викладу. Ми не вважали за потрібне усувати незвичність окремих формулювань лише заради їхньої більшої літературної довершеності, якщо вони точно передають зміст і структуру відповідних положень «Трактату». Такий підхід узгоджується з характерною для аналітичної філософії настановою, яку влучно сформулювали Едмунд Рунгальдієр і Крістіан Канціан: «В аналітичній філософії радше відмовляться від літературної своєрідності та елегантності заради ясності ходу думки» (Grundprobleme der analytischen Ontologie. Paderborn: Ferdinand Schöningh, 1998. С. 14).

Показовим прикладом термінологічного рішення є переклад одного з центральних понять «Трактату» — Satz (за деякими свідченнями, Вітгенштайн спочатку навіть мав намір назвати свій твір Der Satz). У німецькій мові це слово має широкий спектр значень: у граматиці воно означає «речення», у математиці — «теорему», а у філософській і логічній літературі може, залежно від контексту та термінологічної традиції, передаватися як «речення», «положення», «теза», «закон» або «аксіома». Ця багатозначність знаходить відображення і в англійській філософській термінології, де відповідниками Satz виступають, зокрема, sentence та proposition. В обох класичних англійських перекладах «Трактату» використовується proposition. В українській філософській літературі Satz нерідко перекладають як «положення» (зокрема в перекладах праць Канта). Проте в пропонованому перекладі основним термінологічним відповідником Satz послідовно виступає «речення», тоді як «положення» використовується в окремих контекстах, насамперед для позначення нумерованих положень самого «Трактату».

Цей вибір зумовлений насамперед прагненням зберегти розрізнення між мовним виразом як таким та його смислом. У «Трактаті» Вітгенштайн розрізняє знак речення (Satzzeichen) і власне речення (Satz), яке визначає як знак речення в його проєктивному відношенні до світу (3.12). Отже, Satz не можна беззастережно ототожнювати з абстрактним змістом, який виражається реченням. Український відповідник «речення» дозволяє точніше передати мовну природу цього поняття й водночас уникнути неоднозначності слова «положення», яке може позначати як мовний вираз, так і виражений ним зміст. Звичайно, вибір відповідника «речення» не усуває всіх інтерпретаційних труднощів, пов'язаних із поняттям Satz, але створює термінологічну основу для їх подальшого аналізу.

Наведений приклад демонструє, що перекладацькі рішення щодо ключових термінів «Трактату» потребують спеціального філософського обгрунтування. Це тим важливіше, що чимало положень твору допускають різні прочитання, а питання про значення окремих термінів нерідко виявляється невіддільним від ширших дискусій щодо філософської концепції Вітгенштайна. Тому наступним етапом проєкту передбачається підготовка докладного коментаря до українського перекладу, покликаного не лише пояснити основні перекладацькі рішення, а й проаналізувати філософський зміст окремих положень, їхні взаємозв'язки та пов'язані з ними проблеми інтерпретації. Коментарі до окремих положень позначатимуться знаком Ⓚ, тоді як знаком ⓘ позначаються роз'яснювальні примітки перекладача. Наразі допоміжним інструментом для роботи з текстом слугує розміщений на сайті глосарій, який дозволяє простежити вживання ключових термінів у різних положеннях «Трактату» та зіставити їхні українські відповідники з двома класичними англійськими перекладами.

Електронний формат видання надає додаткові можливості для відтворення своєрідної структури «Трактату». Його положення організовані не просто в лінійній послідовності, а за ієрархічним принципом, відображеним в авторській системі десяткової нумерації. Сім основних положень, позначених числами від 1 до 7, утворюють верхній рівень цієї ієрархії, тоді як подальші рівні формуються шляхом додавання десяткових знаків. Наприклад, положення 2.1 підпорядковане положенню 2, положення 2.12 — положенню 2.1, а положення 2.123 — положенню 2.12. Як пояснює сам Вітгенштайн, така нумерація вказує на логічну вагу положень і визначає їхнє місце в системі зауважень до попередніх положень. У традиційному друкованому виданні ця ієрархія не завжди достатньо виразна, оскільки положення здебільшого подаються одне за одним. Натомість електронний формат дозволяє наочно відтворити їхню багаторівневу організацію за допомогою відступів і можливості згортати та розгортати групи підпорядкованих положень. Це дає змогу читачеві не лише послідовно читати «Трактат», а й простежувати внутрішні зв'язки між його положеннями та сприймати твір як структуровану систему філософських міркувань.

Публікація перекладу в електронному форматі відкриває також можливості для його подальшого критичного опрацювання. Зазвичай підготовка наукового перекладу передбачає участь фахового редактора, який здійснює незалежну оцінку перекладацьких рішень і допомагає виявити можливі помилки та неточності. На жаль, у процесі роботи над цим перекладом такої можливості не було. Тому перекладач цілком усвідомлює, що, попри всі докладені зусилля, запропонований текст може містити певні недоліки, і покладає особливі сподівання на критичну увагу української філософської спільноти. Зауваження та пропозиції колег, насамперед щодо філософської точності й термінологічної послідовності, можуть слугувати підставою для уточнення та вдосконалення окремих формулювань, певною мірою виконуючи ту роль, яка зазвичай належить науковому редакторові. У такий спосіб електронне видання покликане не лише зробити «Трактат» доступним українською мовою, а й сприяти формуванню середовища для його систематичного філософського дослідження та обговорення.

Джерело німецького тексту

Основою пропонованого українського перекладу стало таке видання:

Wittgenstein, Ludwig. Tractatus logico-philosophicus. Logisch-philosophische Abhandlung. Frankfurt am Main: Suhrkamp Verlag, 1969 (edition suhrkamp, 12; 7. Auflage).

Це видання відтворює німецький текст за зібранням праць Вітгенштайна (Schriften, Frankfurt am Main, 1960), яке, своєю чергою, спирається на авторизований текст «Трактату».

Під час роботи над перекладом це видання також звірялося з першим книжковим виданням «Трактату» 1922 року:

Wittgenstein, Ludwig. Tractatus Logico-Philosophicus. With an Introduction by Bertrand Russell. London: Kegan Paul, Trench, Trubner & Co., Ltd.; New York: Harcourt, Brace & Company, Inc., 1922.

Кривий Ріг, жовтень 2026

Глосарій

Обговорення

Про проєкт

Цей сайт присвячено українському перекладу «Логіко-філософського трактату» Людвіга Вітгенштайна. Його мета — зробити текст одного з найважливіших творів філософії XX століття доступним українською мовою, а також створити можливості для поглибленого ознайомлення з його поняттєвим апаратом і обговорення перекладацьких рішень.

Окрім тексту перекладу, сайт містить глосарій основних термінів «Трактату» з українськими відповідниками та зіставленням із класичними англійськими перекладами. Проєкт передбачає подальше уточнення перекладу й розширення допоміжних матеріалів.

Автор перекладу

Ярослав Шрамко — доктор філософських наук, професор кафедри філософії Криворізького державного педагогічного університету.

Наукові інтереси включають філософську логіку, аналітичну філософію, філософію мови та епістемологію.

Як цитувати

При цитуванні українського перекладу рекомендується використовувати такий бібліографічний опис:

Вітгенштайн, Людвіг. Логіко-філософський трактат. Переклад з німецької Ярослава Шрамка. https://tractatus.in.ua (дата звернення: [дата]).

При посиланні на окремі положення «Трактату» слід зазначати їхні номери відповідно до авторської нумерації, яка зберігається в українському перекладі.

Контакти

Зауваження та пропозиції щодо українського перекладу «Логіко-філософського трактату», глосарію та роботи сайту можна надсилати авторові проєкту електронною поштою:

shramko@rocketmail.com